Без права на помилку. Трагічна історія соло-скелелаза.
- SPACE
- 18 лист.
- Читати 7 хв
I. Базовий табір
Десь після опівночі 6 червня 2025 року Грант Клайн закінчив свою зміну, миючи посуд у фуд-корті Йосеміті. Гранту щойно виповнилося 18 минулого місяця, і він був радий, що нарешті має роботу в Долині.
Він рідко спав, часто вирушаючи самостійно на скелелазні вилазки о 1 чи 2 годині ночі, але це була та ніч, коли він вирішив повернутися додому. Грант заліз у ліжко трохи після 1 години ночі. Його ліжко було легко знайти за постерами Алекса Хоннольда, The Stonemasters та Лінн Хілл прямо над ним. Його спорядження було з любов’ю складене та закріплене на своїх місцях. На горизонтальних поверхнях лежали випадкові стоси журналів Climbing Magazine. Його улюбленими були старі статті про Йосеміті, що висвітлювали життя в Camp 4 («базовому таборі» сучасного скелелазіння).
Грант деякий час читав книгу Рояла Роббінса, світячи налобним ліхтарем крізь пляшку, щоб яскраве світло не заважало спати сусіду по кімнаті на ім’я Келвін. «Я був втомлений, тому не питав, чи є у нього якісь плани, — каже Келвін. — Потім я знову заснув, а коли прокинувся через кілька годин, його вже не було».
Грант пішов робити те, що він називав «соло-розвідкою» на маршруті Royal Arches (5a; 610 м) — класичному мультипітчевому маршруті Йосеміті, який він вже розвідував кілька ночей тому. Ніхто не бачив ні як він пішов того ранку, ні протягом решти дня.
Через два дні, вранці 8 червня, його партнер по скелелазінню, Кріс Гузман, постукав у двері намету-кабінки Гранта, але той не відповідав. Його велосипеда теж не було. Кріс телефонував, залишав голосові та текстові повідомлення, але безрезультатно. Керівник Гранта сказав Крісу, що він не з'являвся на роботі вже два дні. «Його бос навіть не потурбувався нікому про це сказати», — згадує Кріс.
Кріс, вже надзвичайно стурбований, пригадав, що Грант казав йому, що збирається розвідати Royal Arches після роботи в п'ятницю. Трохи після полудня він зателефонував на 911 і передав усю відому йому інформацію Пошуково-рятувальній службі Йосеміті (YOSAR). Поки команда YOSAR розпочинала розслідування, Кріс та Келвін зібрали кількох інших друзів з Бойстауну та побігли до Royal Arches. Вони шукали й кликали Гранта, розпитували інших скелелазів, які лазили маршрутом Royal Arches, але вони не бачили Гранта.
Коли стемніло, група повернулася до Бойстауну. О 21:30 задзвонив телефон Кріса. Це була YOSAR. Голос на іншому кінці повідомив те, чого вони всі так боялися. Вони знайшли тіло Гранта під Royal Arches за кількасот метрів на схід від початку маршруту.
II. Фріско
З юного віку Гранта його родина відвідувала національні парки. «Ще змалку, коли ми були в якомусь поході, він виривався на милю попереду нас, — пояснює Джефф, батько Гранта. — Зрештою, ми знаходили його на вершині якоїсь скелі».
Грант відкрив для себе скелелазіння у залі Canyons Rock Climbing у Фріско, штат Техас, коли йому було 14 років. «Тоді він вже був тим хлопцем, який вилазить з вікна і сидить на даху вночі, — продовжує його батько. — Тому щойно він відкрив скелелазіння, його потяг до висоти набув напрям та вираження. Потім його увага зосередилась на Йосеміті».
Грант почав працювати інструктором на скеледромі Canyons Rock Climbing. Кожен зароблений долар йшов на купівлю спорядження для скелелазіння на природі. Він «ковтав» фільми про скелелазів, такі як Valley Uprising та Free Solo, та змушував свою сім'ю неодноразово їх передивлятися. «Ми всі дивилися Free Solo з ним безліч разів. На Хелловін він вбирався у відомих скелелазів і всі ми мали відгадувати, хто він» — згадує його старша сестра Анна.
«Алекс Хоннольд був, мабуть, його найбільшим героєм на планеті», — додала його мама.
III. Ринок Ель-Портал
Навесні 2024 Грант запитав своїх батьків, Дженніфер та Джеффа, чи може він провести літо «дикуном» в Йосеміті. Йому було лише 16 років, тому батьки сказали «ні». Але одного суботнього ранку машина Гранта зникла з парковки біля будинку… Батьки побігли до його кімнати, де знайшли порожні полиці та записку на ліжку, в якій той написав, що любить їх.
Грант не відповідав на їхні повідомлення, але він підтвердив, що з ним усе гаразд. Батьки знайшли його через додаток FindMyFriends і могли бачити, де він. Іронія долі полягає в тому, що згодом команда YOSAR використає той самий додаток, щоб знайти тіло Гранта.
«Ми його не сварили чи щось таке, ми просто хотіли переконатися, що він у безпеці, — сказав Джефф, батько хлопця. — Ми більше турбувалися про законність цього, оскільки він був неповнолітнім». Вони не схвалювали поїздку, але відчули, що буде більш шкідливо, якщо вони змусять його розвернутися та повернутися додому. Тож вони просто сказали: «Що ж, давай, друже, вперед!»
«У нас було умовне безпечне слово, — додає його мама. — І він повинен був надсилати його нам щоранку до 9:00 за нашим часом».
Грант спав у своїй машині в різних місцях навколо ринку Ель-Портал. Часто він завалювався спати з однією ногою, висунутою у вікно: у нього була малесенька Corolla, а він був високим, довготелесим хлопцем. Спати на ринку Ель-Портал було хитрим читерським ходом. По-перше, Грант міг уникнути плати за паркування та обмежень часу в Camp 4, по-друге, на ринку був безкоштовний Wi-Fi. Завдяки безкоштовному Wi-Fi Грант міг щоранку надсилати своїй матері безпечне слово і почати готуватися до випускного класу, беручи уроки школи онлайн. Він планував закінчити школу на семестр раніше, щоб повернутися працювати в Йосеміті після свого 18-річчя.
Згодом він знайомиться з Мейсоном Девісом, продавцем на ринку Ель-Портал. Мейсон почав підгодовувати хлопця, віддаючи йому прострочені продукти, які він не міг продати. Він також показав хлопцю кілька класичних маршрутів та навчив приймати душ у базовому таборі. Там же Грант знайшов дошку оголошень, а в результаті — партнерів по скелелазінню та друзів на парковці. «Як тільки він розібрався з усім цим, — згадує Мейсон, — ми бачили його лише перед закриттям магазину, коли він приходив щось попоїсти, або навпаки, коли він прокидався вранці, перш ніж знову піти до Camp 4».
Грант жив тим життям, яке раніше він бачив лише в кіно. Навички скелелазіння, роками відточені на скеледромі, творчо переосмислювалися та переносились на граніт.
Наприкінці літа 2024 року настав час повернутися додому. Почався випускний рік у школі, який Грант закінчив достроково у грудні. Навесні 2025 року він подав заявку на роботу у Йосеміті та отримав місце посудомийника на фудкорті. Як і планувалося, після того, як йому виповнилося 18 у травні, знову поїхав до Долини — цього разу зі схвалення батьків.
IV. Бойстаун
У травні 2025 року Грант прибув до долини Йосеміті в якості вже повноправного члена спільноти. Він зареєструвався й отримав намет-кабінку. Там він познайомився зі своєю омріяною, але, на жаль, недовговічною родиною Бойстауну – житлового району для співробітників.
За словами колег та сусідів, Грант ніколи не залипав у телефоні. Він хотів знайомитися з людьми й бути присутнім тут і зараз, хотів вчитися та бути губкою, яка вбирає в себе все.
На кухні Бойстауну Грант готував собі велику порцію спагетті на тиждень. Він зберігав її в пластиковому контейнері, але часто забував додати олію. Тож, коли він витягував її пізніше, вона була одним великим, застиглим квадратом. Він завжди їв спагетті квадратами.
Спершу Грант лазив із партнером і мотузкою, відчуваючи рухи та текстуру граніту. Але незабаром він зробив драматичний крок - почав лазити фрі-соло, тобто один, без мотузки і будь-якої страховки.
Фрі-соло – найчистіша, але й найнебезпечніша форма скелелазіння, тут немає права на помилку - один невдалий рух, ненадійна зачіпка, втрата концентрації – і падіння неминуче.
Але Грант пішов ще далі - він почав підніматися босоніж. Це не було про швидкість, ефективність чи власне его. Це було про зв'язок, про глибше первісне відчуття каменю і можливість відчути його прямо під ногами.
Після виявлення тіла Гранта керівник YOSAR Джессі МакҐей зв'язався з батьком Гранта, Джеффом. Він назвав нещасний випадок помилкою – термін, який у скелезній спільноті позначає фатальний кінець.
YOSAR знайшли його за допомогою застосунку FindMyFriends — того самого застосунку, який його родина використовувала, коли виявила, що він втік до Йосеміті роком раніше. Це був перший раз, коли вони використовували його в рятувальній операції, і це заощадило їм день пошуків.
Коли YOSAR повернули телефон Гранта його родині, застосунок для скелелазіння Mountain Project все ще був відкритий на сторінці Royal Arches. На ньому були звичайне трекінгове взуття, що вказувало на те, що він, ймовірно, впав на ділянці, яку вважав зоною для скремблінгу (scrambling terrain), приблизно на 60–120 м вище місця, де було знайдено його тіло.
V. Культура «швидкого підйому» (Scrambling culture)
Скремблінг (англ. scramble — «дертися») — вид і техніка пересування в гірському туризмі, для якої достатньо використання однієї руки. Він займає проміжне положення між ходьбою, де обидві руки не використовуються, і скелелазінням, де використовуються вже дві руки.
«Останнім часом, особливо в епоху «після Free Solo», скелелази регулярно називають фрі-соло швидким підйомом (scramble), — розповідає керівник YOSAR Джессі МакҐей. — Вони навіть не використовують термін «фрі-соло», лазячи при цьому повноцінні скелелазні маршрути.
Тут так прийнято, що скелелази применшують характер своєї діяльності, щоб це здавалося більш доступним і менш ризикованим. У випадку з Грантом це зіграло злий жарт.
«Я впораюся з цим», — це мантра, яку я повторював про себе багато разів протягом своєї скелелазної кар'єри. Це потужне кредо, яке слід використовувати, коли ти робиш щось на межі своїх сил — коли настав час довіряти своїм силам, м’язовій пам’яті та спорядженню. Але коли ти лазиш фрі-соло, це не лише про тебе. Ти, можливо, і впораєшся, але як щодо невідомих змінних — скель, погоди, тварин? А як щодо твоєї родини?
Лазіння без мотузки — друга провідна причина смерті серед скелелазів. У Йосеміті, безумовно, існує культура фрі-соло, і вона була тут, відколи я сюди приїхав, ймовірно, з 70-х років. Нею легко захопитися. Але зараз я повинен переглянути підходи до фрі-соло, тому що у ньому так багато можна втратити, і так мало що можна отримати натомість.»
VI. Пристрасть настільки глибока…
Фрі-соло матиме місце й надалі. Але я не впевнений, що справедливо вважати всіх соло-скелелазів безрозсудними. Зрештою, це їхнє життя. І якщо ти когось любиш, ти маєш любити в ньому все. Ті, хто відчуває зв'язок із скелями, незважаючи ні на що будуть шукати можливості насолодитися свободою руху та єднанням, які дозволяє фрі-соло.
Того дня, коли найстарша сестра Гранта, Сідні, дізналася про його смерть, вона записала у своєму щоденнику: «Я думаю, що в цьому й полягає краса людської натури — коли пристрасть настільки глибока, логіка й розсудливість відпадають, і страх більше не може торкнутися тіла чи розуму.»
