top of page
  • Фото автораSPACE

Інтерв'ю з Олегом Покусаєвим. Cпівзасновник SPACE про фестиваль Anniversary і не тільки.

SomeClimber: Розкажи трохи про незмінну емблему Climbing Space і фестивалю Space Anniversary (левітуючий трикутник). Напевно, у кожного з постійних гостей вона вже наповнилась своїм унікальним змістом, але що ти у неї вкладав від початку і чия це була ідея?


Олег Покусаєв: Мене завжди цікавив графічний дизайн й ідею лого SPACE, що красується на стіні, я намалював сам, на колінці. Мабуть, я навіть забагато уваги приділяю графічним матеріалам і навʼязую дизайнерам свої ідеї, бо сам я малювати не вмію, та й в графічних редакторах слабкий.


Та трикутник, як елемент логотипу, вигадав не я. Він мене одразу дуже вразив, і я досі вважаю його ідеальним. Він є не основним логотипом, а скоріше його елементом. Цей елемент присутній і в інших логотипах, таких як залу boulder space, space climbing school, всієї SPACE Group та пов’язує їх.


Щодо логотипу фестивалю (SPACE Anniversary) – то це вже мій креатив, який дизайнер вміло реалізував. Там ціла купа задумок. Деякі з них очевидні, а інші, напевно, мало кому помітні.


  • Левітуючий трикутник. Мені хотілося, щоб логотип фестивалю був унікальним, але перекликався з основним логотипом залу. Трикутник для цього був саме те. А левітація – це відсилка до нашого слогану TURN OFF GRAVITY.


  • Стихія. Для мене спортивні фестивалі зажди першочергово асоціювались з енергією. Такого не відчуєш ані на тренуваннях, ані на скелях. Це – особлива атмосфера, яка заряджає та спонукає перевершити себе! Тож ми вирішили кожен рік розбавляти трикутник якимось новим космічним явищем, яке несе енергію. На перших майках – це були комети, на других – блискавка, на третіх – зоряний пил в кольорах українського прапору, а цього року таке собі кільце Сатурна, що символізує обʼєднання. Бути разом – це дуже важливо для комʼюніти в нинішніх умовах.


  • Тривимірна форма та напис. Для нас, команди SPACE, це не просто фестиваль. Це – річниця скеледрому і наше спільне свято. Саме цю значимість події хотілось підкреслити як в назві, так і в зображенні. Назва була взята трохи “на виріст” – ANNIVERSARY – наче в нас вже 100-та річниця :) А на тривимірну модель з перспективою надихнула заставка перед фільмами компанії “20th CENTURY”. В мене вона завжди викликала відчуття, ніби зараз почнеться щось грандіозне.


Є ще одна особливість логотипу фестивалю. З самого початку було задумано, що бічна грань трикутника буде утворювати римські цифри, і для перших трьох років це працювало. А четвертий, здавалося, ще дуже далеко…


І ось, до цієї річниці, щоб вийшла римська IV, потрібно було вже щось вигадувати. Чи вдалось це у нас – відповідь за вами! :)

SC: В який момент ти вирішив переключитися з суто спортивної кар'єри на організаторську і відкриття скеледромів?


ОП: Чесно кажучи, я ніколи не вважав себе професійним спортсменом, та й не був їм. Дійсно, я декілька разів виступав на Чемпіонаті та Кубку Світу. Але після кожного разу я повертався з розумінням, що на такій тренувальній базі як моя – досягти більшого вже не вийде. Потрібно або жити на сучасних європейських скеледромах або не робити великих ставок на спорт…


Декілька травм, які перервали мій тренувальний процес на півроку-рік, додали розуміння, що спорт – це дуже хиткий шлях і розраховувати лише на нього не треба.


Щодо ідеї відкриття власного скеледрома – то це окрема довга оповідь. Але якщо дивитись на Climbing Space в площині спорту, то це – важлива тренувальна база, де може вирости не одне покоління атлетів. На відміну від мого покоління, їм є де тренуватися.


SC: Оглядаючись на минулі 4 роки Climbing Space, що найперше тобі спливає на думку, як найбільш кумедна історія, і навпаки, яким був найбільший виклик з яким ти стикався?


ОП: Вся історія Climbing Space – це суцільний виклик від етапу будівництва (хто був на першій річниці, той бачив нашу фотоісторію) до сьогодення. Іноді, мені здається, що доля видає випробування цьому проєкту, щоб зробити його сильнішим – все як у спорті! Ми пережили коронавірус з карантинами, а тепер переживаємо повномасштабну війну. Ця історія сама по собі може викликати сміх, але смішно не завжди. Багато складних ситуацій доводиться переживати, щоб залишатись вірними своїй меті – залучити якомога більше людей до нашої чудової активності.


SC: Як вплинула війна на відвідування скеледрому? Чому формат фестиваля виявився завжди актуальним (як за мирного часу, так і за воєнного)?


ОП: Звісно з війною ми втратили багато відвідувачів: хтось поїхав до інших країн, хтось переїхав до західних областей, хтось просто кинув, бо не до того, а хтось захищає країну.


Ми були першим комерційним залом, що відкрився від початку війни. Я особисто приїжджав відкривав і закривав його, розвозив співробітників по домах, бо транспорт ще не ходив як слід, ми працювали за донати клієнтів, бо ситуація у всіх була різна. Того нам ледве вистачало на комунальні та прибиральницю. Але ми це пережили! Пережили разом з нашими клієнтами. Пережили завдяки взаємній лояльності.


Я б не сказав, що фестиваль це завжди актуально. В Україні порівняно низька відвідуваність фестивалів, але минулого року на Anniversary III – то був справжній бум. Це точно був рекорд! Було дуже неочікувано побачити близько 300 людей на фестивалі під час війни та, на жаль, ми були не готові для такої кількості учасників. Не всім вдалося нормально полазити, але це і не було його головною метою. Тоді найважливішим було просто зустрітись великим комʼюніті, поспілкуватись зі скелелазними друзями, яких давно не бачив та просто спитати: “ти як?”


SC: Як ти думаєш, чи з'явитися колись в Україні сучасний скеледром висотою 15 (і більше) метрів на кшталт такого, як у місті Інсбрук?


ОП: То мрія. Ми працюємо в цьому напрямку. Але повинно скластися багато факторів. Навіть якщо ми будемо готові реалізувати такий складний проєкт, це ще не означає, що він буде життєздатним: комʼюніті теж повинно дійти до потреби в цьому. Нам потрібно розвиватись і в ширину, і в глибину чи, правильніше сказати, “в висоту”, зважаючи на наш вид спорту.


Наразі першочергова задача для всіх нас – це перемога. А тоді ще й краще ніж в Інсбруку побудуємо! ;)


SC: Які перспективи розвитку інфраструктури скеледромів України ти бачиш після приєднання України до європейської спільноти?


ОП: Зараз багато українців якийсь час пожили в Європі (хоч і не за своїм бажанням). Відповідно, скелелази відвідували там скеледроми і побачили якими вони мають бути. Чим більш вибагливим буде наш відвідувач, тим більше сенсу буде нам розвиватись. Клаймбери будуть краще розуміти цінність більш сучасного та дорожчого залу. Особисто мені хотілося б, щоб наші клієнти бували на скеледромах Німеччини, Франції, Америки та могли порівнювати нас з ними. Це круто і це стимулює прогрес. Бо замкнений простір – це стале болото. Зараз ми відчуваємо, що потроху випадаємо з сучасних скелелазних трендів. На жаль, у нас зараз інші проблеми.


SC: Чи є у нас те, що ми́ могли б запропонувати вибагливим європейцям?


ОП: Так, не все в Європі надсучасне. І є сфери де ми можемо конкурувати. Минулого року ми створили власний бренд високоякісних зачіпок 5fingers та налагодили їх виробництво в Києві. Рутсетерам вони подобаються, тому їх точно можна буде побачити на фестивалі та оцінити. Серед них є і спортивні форми, і глянцеві, і скельні. Нещодавно, з наших зачіпок було накручено декілька маршрутів на юнацькому Кубку Європи в місті Імст.


SC: Яку рису характеру ти вважаєш вирішальною для скелелаза?


ОП: Скелелазіння – дуже комплексна активність і розвиває багато крутих рис характеру, таких як стресостійкість, швидкість прийняття рішення в критичних ситуаціях, креативність, сміливість. Але особливою для мене є здатність викладатись на 100% та з головою поринути у процес. Ця властивість скелелазіння мобілізувати всі можливості в моменті та чітко фокусувати увагу на діях вражає мене.


Навряд чи вам вдасться думати про домашні справи під час лазіння з складного маршруту з нижньої страховкою. :)


SC: Що може зробити кожен скелелаз для того, щоб скелелазіння в Україні стало більш масовим і трендовим видом спорту? Які поради ти можеш дати?


ОП: Просто кайфувати від цієї активності! Коли людина в захваті від чогось, вона палко розказує це при кожній нагоді. Для таких людей ми ще з відкриття започаткували у Climbing SPACE акцію, яка працює й донині: кожен власник картки SPACE-club може безоплатно познайомити зі своїм улюбленим спортом 2-х друзів на місяць. Тож приводьте друзів, передавайте їм свій запал та тренуйтесь разом. Чим нас більше, тим легше знайти напарника на скелі!



221 перегляд

Останні пости

Дивитися всі
bottom of page