Я щойно повернувся з самовільного вигнання на 7 тижнів. Я дотримувався плану згідно «Посібника з підготовки скелелаза» (Rock Climber’s Training Manual) і нічого не робив, окрім висів на хенгборді. Жодних зачіпок та скель. Це неабияк покращило мою фізичну форму, але мало непередбачувані наслідки: я майже не бачив своїх друзів.
Більшість моїх друзів є партнерами по скелелазінню. Більше ми ніде не тусуємось. Ми лазимо, ходимо в походи, катаємося на лижах, тобто проводимо час разом лише об’єднані спільною діяльністю. Такі люди складають більшість моїх друзів. Сидіти та говорити — це нормально, але я віддаю перевагу розмові, ідучи лісом вгору або на тренуванні між пролазами.
На жаль, така соціальна система руйнується разом із вашим тілом. Хоча остання моя перерва була добровільною, в середньому я травмуюсь раз на рік. У цей час я опиняюся в компанії лише своєї дівчини та собаки. Це теж непогано та винних шукати не треба: я не телефоную друзям, щоб випити пива, бо не люблю бари, а вони не дзвонять мені, бо зайняті тим, чим би і я хотів займатися у цей час. Кілька тижнів або навіть місяців з цим можна жити, але, якщо одужання затягнеться довше, крім втрати діяльності, якою ти захоплений, можна втратити контакт із багатьма людьми.
З 15-ти людей, з якими я більш-менш регулярно спілкувався, 75% зникали з мого життя, коли я припиняв скелелазіння, решту я бачив кілька разів, щоб піти в кіно або пограти в настільні ігри. Потім, поволі, я переставав щось чути і про них також.
Чесно кажучи, багатьом людям важко знайти нових друзів у зрілі роки. Такі активності як скелелазіння можуть полегшити цей процес. Але дружні стосунки, пов’язані з діяльністю, нестійкі, і втрата їх усіх одразу змушує тебе почуватися розчарованим і самотнім.
З моїми сімома травмами за сім років (заздриш?), я віднайшов кілька стратегій боротьби з подібним “друзякопадом”. Ось кілька ідей. Усі вони вимагають від тебе зусиль і проактивних дій.
1. Не лазінням єдиним.
Приєднуйся до друзів, навіть якщо ти не в змозі лазити. Повідом їх про такий намір, адже, можливо, знаючи про твої чутливі особисті обставини, твої друзі просто не подумають запросити тебе, якщо ти не виявиш інтерес.
Подорожуйте разом на скелі або побудь з людьми на класі. Навіть не лазячи можна прекрасно підняти собі настрій, роблячи світлини або знімаючи відео друзів, які лазять.
2. Відвідуй посиденьки після сходження.
Деякі травми, особливо нижніх кінцівок, можуть ускладнити підхід до скельного району, але вони не повинні завадити тобі приєднатися до друзів, якщо у вашій компанії прийнято відзначати завершення подібних вилазок.
Знову ж таки, твої друзі можуть не здогадатися покликати тебе — що навіть смішно, бо хто б не хотів посидіти в Макдоналдс, випити пива чи посмажити сосиски? Будь проактивними та запропонуй щось на кшталт: "Привіт! Хоч я зламав обидві ноги та не зможу дійти до скель, травмовані також люблять попоїсти. Дай мені знати, коли ви будете у такому-то кафе. Там і зустрінемось". Після кількох подібних зустрічей, твої друзі мають все зрозуміти та самі кликатимуть тебе.
3. Перетвори партнерів на друзів.
Профілактика – найефективніший спосіб продовжувати дружбу після травми. Я маю на увазі не стільки спроби запобігання травмі (це було б не погано), а радше встановлення міцної дружби за межами скелелазіння, перш ніж травмуватися. Звісно, твої товариші по скелелазінню або класу кілька разів поспілкуються з тобою після інциденту, але незабаром вони відчують, що виконали свій обов’язок, і ваше спілкування зведеться до мінімуму. На щастя, не так вже й важко перетворити однодумців по хобі на справжніх друзів. Можливо, пояснювати дорослим людям як заводити друзів здається безглуздим, втім, ось кілька порад:
Почни з вивчення життя свого товариша по скелелазінню за межами скеледрому. Взагалі постійно (або довго) з кимось лазити і геть нічого не дізнатись про його особисте життя - це треба примудритися. Тому перша порада - знайди спільні інтереси, не пов’язані зі скелелазінням.
Почни переписуватись про речі, які не стосуються скелелазіння. Це демонструє людям, що ви думаєте про них поза контекстом скелелазіння, і змушує їх робити те саме. Але не варто вдавати, якщо тобі не цікаво. Дружба зав’язується навколо спільних інтересів, інакше - це маніпуляція.
Попроси свого майбутнього друга про зустріч. У перший раз буде багато змінних, тому не вигадуй нічого особливого - просто сходіть у бар або пограйте у настолки. Знайдіть те, чим вам обом буде цікаво займатися разом.
Продовжуй спілкуватися та тусуватися. Ви тепер друзі.
4. Вкладай у майбутнє
Не завжди саме ти будеш тим, кому “пощастить” травмуватися. Можливо, першим травмується хтось із твоїх товаришів. Відвідай його та знайди, чим можна зайнятися, щоб зберегти контакт. Швидше за все, людина запам’ятає такий жест і зробить те саме для тебе, якщо наступного разу не пощастить саме тобі.
Не обов’язково силуватися підтримувати стосунки з усіма, з ким ти колись лазив. Ця стаття не про те, що стосунки з партнерами по скелелазінню не можуть бути глибокими самі по собі. Але наявність кількох близьких друзів, якщо їх досі немає, допоможе тобі швидше відновитися після травми та повернутися до того, що любиш.
Джерело: https://www.climbing.com/people/climbing-partners/