top of page
  • Фото автораSPACE

Скелелазіння для дітей

Дитяче скелелазіння стає дедалі доступніше та популярніше. Все більше залів надає цю послугу і не лише як можливість розважитись та весело провести час на вихідних. Є можливість регулярно займатися з тренером в секції з однолітками, брати участь в змаганнях та фестивалях. Чим популярнішим стає скелелазіння в нашій країні, тим більше скелелазів починає замислюватись, як залучити підростаюче покоління до цього спорту. Зі скількох років починати знайомити свою дитину зі скеледромом? Які переваги, перспективи та небезпеки можуть зустрітися на цьому шляху?


Користь

Дитину взагалі не потрібно мотивувати до будь-якої можливості полазити. Лазіння – це природний спосіб фізичного розвитку. Діти охоче лазять по будь-чому. Останнім часом чимало дитячих майданчиків обладнуються стінкою зі скелелазними зачіпками.

Проте «виклики» таких місць вичерпні, і по мірі зростання дітей стають не такими захоплюючими. Захоплюючі місця, з іншого боку, далеко не завжди безпечні. Скеледром – місце для нескінченної фізичної творчості вашої дитини. Місце, де дитина може безпечно та гармонійно розвиватися, реалізуючи природний потяг до підкорення висоти. У скелелазінні є все: фізичний, інтелектуальний та соціальний розвиток.

  • Фізичний розвиток при скелелазінні – це розвиток сили м’язів, координації, гнучкості та балансу.

  • Інтелектуальний розвиток полягає у необхідності планувати свої рухи, боротися зі страхами, просторово мислити та цілеспрямовано йти до мети.

  • Соціалізація під керівництвом дитячого тренера – це можливість весело провести час, пограти у спортивні ігри та подивитися на успіхи однолітків.


Безпека

Скелелазіння чомусь досі вважається екстремальним видом спорту, хоча в усьому світі воно вже давно є, переважно, різновидом фітнесу та активним відпочинком.

Німецька федерація альпінізму, DAV (Deutscher Alpenverein) провела дослідження тих випадків травматизму в скелелазінні, коли потребувалася медична допомога, та порівняла їх з іншими видами спорту. Виявилось, що заняття боулдерингом в залі безпечніше за футбол та баскетбол.

Наприклад, займаючись боулдерингом 2год тричі на тиждень, травма, що потребує медичної допомоги, трапляється в середньому раз на 18 років. При лазінні з мотузкою – раз на 160 років. Для порівняння, граючи у футбол в такому ж режимі (3 рази на тиждень, по 2 год.), серйозні травми, в середньому, трапляються 2-3 рази на рік.

Дослідження проводилось для дорослих. Для дітей, що знаходяться під наглядом тренера, будь-які небезпечні моменти майже виключені. Адже є додаткова гарантія, що вони не утнуть тих дурниць, на які інколи здатні дорослі.


Форма

Заняття для дітей в Києві проходять на сучасних скеледромах у форматі індивідуальних тренувань і секцій та не потребують додаткового спорядження. Залучати дітей можна вже з 4-х років, а найкраще – з 6-7.

На тренуваннях діти навчаються поважати тренера, підтримувати та допомагати один одному. На прикладі однолітків бачать, що все можливо.

Тренер, відповідно до вікових особливостей, планує тренування, маршрути для лазіння чергуються з рухливими іграми та вправами для загального фізичного розвитку.


Особливості

Скелелазіння – один з найбезпечніших видів спорту для дітей. Тому основними труднощами для дітей є звичні дитячі особливості – дисципліна та фізіологія дитячого організму.

Обидва фактори враховуються досвідченими тренерами на індивідуальних та групових тренуваннях. Дитячий тренер знайде підхід до дитини та забезпечить приємний перший досвід. Нове оточення, люди та нова активність може налякати дитину. Тренер знає, як зробити так, щоб дитині захотілося тренуватися ще й ще.


Перспективи

Скелелазіння – це спілкування з природою, можливість побачити гори іншими, побувати там, куди туристи не доходять.

Також це юніорські та молодіжні фестивалі, змагання всеукраїнського, європейського та всесвітнього значення. В Україні є збірна зі скелелазіння, і один з її учасників - Даниїл Болдирєв, є чемпіоном світу з лазіння на швидкість.

У 2016-му було оголошено, що на Олімпіаді 2020 у Токіо скелелазіння буде вперше представлене як олімпійська дисципліна. Перші олімпійські чемпіони зі скелелазіння – Янья Гарнбрет та Альберто Лопес, почали свої тренування у віці 7 років.

Отже, скелелазіння – не лише можливість з користю провести час, але й цілком осяжні та досяжні перспективи у великому спорті.

19 переглядів

Останні пости

Дивитися всі
bottom of page