Їх люблять і ненавидять, бояться та шанують одночасно. Жоден інший вид зачіпок не викликає стільки емоційних реакцій, як пасив. Ці заокруглені, різноманітні та естетично приємні зачіпки складають більшість головоломок для скелелазів. На відміну від активних зачіпок, які зазвичай можна ухопити просто краще або сильніше, пасиви вимагають більше розумової діяльності, ніж грубої сили. Зрештою, на них мало за що можна добряче вхопитися.
Секрет лазіння по пасивах криється не у фактичній силі пальців, а у положенні тіла та силі тертя. На жаль, універсального рішення, яке б працювало на кожному пасиві, немає, але за допомогою кількох порад, сподіваємось, ти почнеш швидко опановувати ці округлі, відполіровані рельєфи, будь то в залі чи у скельному районі.
Положення тіла
Це основний та найважливіший компонент для вдосконалення техніки лазіння по пасиву. Проаналізуй зачіпку та подальший рух, необхідний для переходу до наступної. Подумай, в якому положенні твоя рука забезпечить найефективніший контакт з поверхнею (тертя) — хват знизу, збоку, ззовні тощо, і яким має бути положення тіла під час контакту з зачіпкою. Уяви лінію, яка проходить від напрямку основного хвату через стегна до однієї з нижніх кінцівок. Використовуй цю лінію, щоб зорієнтувати своє тіло так, щоб максимізувати протидію утриманню. Утримуй все — стопи, ноги, спину, корпус, плечі та руки якомога більш напружено від першого контакту до перехвату, щоб зберегти положення та тримати тулуб якомога ближче до стіни. Хват п’яткою та пальцями ніг також тобі у поміч. До речі, інколи саме вони є вирішальними в утриманні ближче до стіни.
Руки
Уважно оглянь зачіпки та визнач найбільш текстуровані ділянки (найменші западини та грані). Подумай, як максимально ефективно використати ці особливості, щоб краще утриматись на стіні? Спробуй “погратись” зап’ястком, злегка відвести або нахилити його ліворуч або праворуч — інколи це допомагає зробити хват більш активним. Масивні пасиви вимагають залучення більшої площі руки або обох рук одночасно, щоб збільшити тертя та задіяти ширші групи м’язів.
На великих округлих пасивах розводь пальці якомога ширше, так, ніби ти кидаєш баскетбольний м’яч. Використовуй долоню та кінчики пальців, щоб одночасно натиснути та стиснути зачепу, максимізуючи поверхневий контакт. На більш рівних виступах найкращим положенням рук може бути пальці разом з натисканням вниз, згинаючи пальці біля їх основи. Пасиви, як правило, мають великі розміри, й існує багато способів їх утримання, тому експериментуй, щоб знайти найкраще зчеплення.
Різні рельєфи
На плитах: намагайся утримувати своє тіло на місці, одночасно пересуваючи ноги вгору. Покладайся на силу тертя та рухайся повільно, крокуючи вгору. Коли центр ваги твого тіла зрівняється або підніметься трохи вище пасиву, використовуй його як опору, щоб рухатися далі.
Від вертикального до злегка навислого рельєфу: тримай руки прямими, а стегна низько та якомога ближче до стіни. Як тільки твій корпус почне провисати, ти ризикуєш втратити опору та покладатися лише на силу пальців.
Виступи: зігни руки, щоб задіяти плечі, біцепси та корпус. Тиск долонями зосередь у кінчиках пальців. Виступи вимагають більше динамічних рухів, ніж інші пасиви. Тому, беручись за пасив на виступі, зосередься на силі хвату.
Усвідомлений підхід
Пасиви вимагають напруженої роботи великих м’язів. Тож рухайся швидко та ефективно, але водночас плавно та статично — уникай динамічних рухів та кампусу. На маршруті намагайся швидко подолати відрізок з пасивами та використати можливості для відпочинку. Важливо зберігати спокій: зосередься на повільному, усвідомленому диханні — іноді на швидких енергійних перехватах допомагає затримка дихання. Уважно вивчи розкла́д перед пролазом. Це, можливо, не полегшить сам пролаз — розгледіти знизу можливі місця хвату на пасивах важко, але допоможе відчути себе більш впевнено, а отже, комфортно.
Техніка
Старайся, намагайся та не зупиняйся! На пасивах будь-яка найменша зміна хвату або рух на кілька сантиметрів в сторону чи вгору може мати вирішальне значення. Обхоплюй обома руками, роби розпірки між зачіпками, задіюй великі групи м’язів: плечі, спину, біцепси та корпус. Коли один із методів утримання не працює, експериментуй з іншим. На масивних пасивах, щоб утриматися, використовуй всю руку, на малих шукай можливості вхопитися відкритим хватом та, незалежно від розмірів, триматися якомога ближче до стіни.
Тренування
Пропрацьовуй на скеледромі кожну зачіпку, кожен розмір, форму та рухи, яких вони вимагають. Зосередься на роботі ніг і напруженні сил всього тіла. Лазіння по навислим “агресивним” стінам чудово тренує великі м’язи та корпус, тож кожен день, проведений у вправах на крутих стінах, покращує навичку пересуватися по пасивах. Окрім скелелазіння, корисні вправи ЗФП (загальна фізична підготовка), які задіюють великі групи м’язів, такі як складки, підйом ніг та різні варіанти планки.
Впевненість
Сумнів відкриває двері до невдачі. Перед тим як поборотися з пасивом, не вагайся. Краще скажи собі щось на кшталт: “Окей, побачимо, що з цього вийде!”
Температура та вологість
Варто пам’ятати, що для деяких проблем просто не час та не місце. Сухість рук і холодна температура посилюють тертя та сприяють успішному лазінню по пасивах. Це стосується передусім скельних районів, але подібний ефект від підвищеної/зниженої вологості можна відчути також на скеледромі. Якщо ти лазиш по скелях у середині липня та зазнаєш невдачі, спробуй повернутися до цього ж боулдеру в більш прохолодний час.